Мій дорогий солдате!
Я хочу лиш банальних слів
десяток проказать.
Я знаю, ти краще мене
пам'ятаєш, те 8 березня,
що в пам'яті на завжди залишилось.
Та дивна зустріч у столика
для збірки і розбірки автомата.
І погляд юного хлопчини
у бік, ну як сказати,
такої начебто "дівчинки-весни"...
Але як сумно не звучало б,
пройшли швиденько дні і чудові місяці.
І вже на жаль додому їдеш ти...
А я хотіла просто дякую сказати
і залишитись маленькой часточкой в душі.
Не має слів, щоб вічність з серця передати.
І те раниме , ніжне почуття,
що ти мені встиг подарувати.
Я пам'ятаю сильні руки,
як не дивно ніжність у твоїй душі.
Я пам'ятаю неймовірні очі
і ямочку у тебе на щоці.
Велике дякую за ці чудові дні,
за такі чуттєві поцілунки,
обійми і слова для мене дорогі.
А що сказати на останок?
А ти просто поруч будь, кохай, живи...